Монастир Троодитиссу – самий високогірний монастир Кіпру

Цей монастир не може похвалитися великими багатствами або цінними прикрасами, але його історія, як і історії чудесних зцілень в його стінах, і є тими самими перлинами, що прикрашають монастир Божої Матері Троодитиссу.

Відомо, що монастир заснували у 1250 році. Але як і у більшості особливих святинь, це місце теж було обрано Богом, а не людьми. Переказ свідчить, що ще за часів іконоборства (762-787 роки), одному ченцеві вдалося зберегти ікону, яку написав апостол Лука. Він прибув із цією іконою на острів Кіпр, поневірявся з нею високо в горах, ходив по монастирях, поки, зрештою, не зупинився жити в тамтешній печері. Так цей чернець і провів своє життя в молитвах на самоті, а потім помер. Але ніхто із місцевих жителів не пам’ятав, що монах в печері зберігав цю славну ікону. Знайшлася вона, коли місцевий пастух раптом побачив сяйво з печери. Виявивши там ікону, громада вирішила, що будуватимуть поруч з печерою храм. Але сталося так, що все, що люди змогли побудувати за день, до ранку було повністю зруйновано. У сні до одного з будівельників з’явився ангел і вказав те місце, де люди повинні спорудити церкву (в 500 метрах від печери). Так і був заснований цей монастир, на висоті 1400 метрів над рівнем моря.

Але долю святині важко назвати щасливою – монастир кілька разів руйнувався від лісових пожеж, а в XVI столітті його спалили турки. Нинішній вигляд монастир Троодитиссу набув уже в XVIII столітті, а його назва «Троодитиссу» означає – Свята Діва Троодосу.

Крім дивовижної передісторії створення монастиря, дуже цікаві й історії зцілень в його стінах. Багато які з них пов’язані з цілющою силою ікони Троодитиссу. Справа в тому, що ікони, написані апостолами, писалися з самої Богоматері, тому вони дуже благословенні, володіють цілющою силою і так сильно шануються. Але крім чудотворної ікони в монастирі також зберігається Пояс Пресвятої Богородиці. Ця незвичайна реліквія зціляє жінок від безпліддя.

Добре відома історія про те, як одна жінка, яка вже дуже довго не могла завагітніти, приїхала в монастир і довго молилася про допомогу до Богородиці, пообіцявши, що якщо народиться син, то вона віддасть його в монастир. Незабаром жінка дійсно народила сина, а коли він підріс, привезла його для служіння в монастирі. Через деякий час жінка повернулася, не витримавши довгої розлуки з сином, і хотіла забрати його. Але коли вони йшли з монастиря і проходили повз ікони, зі стіни раптово зірвався камінь і падав прямо на її сина. В цю мить ікона «прикрила» хлопчика собою і була розщеплена брилою, але всі залишилися неушкоджені. Жінка відразу зрозуміла значення цієї події, вона нарешті змирилася з даною колись обітницею і повернула сина назад у монастир.

Після цієї події ікону ще дуже довго так і зберігали разом з тим шматком каменю, а з часом відреставрували. З тих пір, коли зображують Троодосську ікону, ліворуч від неї малюють камінь, в нагадування про ту подію, а праворуч – пояс, що зціляє жінок від неплідності.

Монастир Троодитиссу є чоловічим і діє досі. Він не здивує вас ні своїм виглядом, ні архітектурою. Швидше – це тихий куточок для тих, хто любить відокремлені і благодатні місця для молитви. Тутешні монахи живуть на повному самозабезпеченні, дотримуються строгих внутрішніх розпорядків та багато працюють. Братії тут всього близько 10 осіб, а їх побут зовсім не схожий на наш мирської, хоча від благ цивілізації ченці не відмовляються.

Біля входу в монастир висить напис, який нагадує туристам про те, що тут «строгий» режим. Але разом з тим, якщо ви прийшли сюди з добрими думками або з проханням, то не бійтеся зайти – ніхто вас не прожене.

Що стосується зовнішнього вигляду туристів, то тут з цим не так суворо. Жінка може прийти сюди без хустки на голові або навіть в брюках, ніхто її виганяти за це не стане. Але в дуже відкритих вбраннях, звичайно ж, сюди заходити не варто. Та якщо ви захочете одягатися в Пояс Богородиці і молитися про народження дітей, то для цього бажано приїхати сюди вранці та звернутися з проханням до настоятеля. Якщо ви вінчані, пояс на вас одягнуть зі спеціальними молитвами. Все це нічого не коштує, ніхто не вимагатиме у вас грошей, кожен відвідувач сам вирішує, чи буде він залишати будь-які пожертвування.

Ті ж, кому пощастить відправитися сюди на свято Успіння (15 серпня), зможуть потрапити на «прийом»: ченці готують різну смакоту і пригощають своїх гостей.

Підсумок

Монастир Троодитиссу – особливе, мальовниче місце високо в горах. Ця невелика святиня живе автономно від решти світу, але не відмовляється приймати тих, хто потребує допомоги. Безліч жінок, які зцілилися від безпліддя, надсилають сюди фотографії своїх малюків, в тисячний раз підтверджуючи рятівну цілющу силу ікони та Поясу Богородиці. Якщо ви – віруюча людина, це місце, безсумнівно, додасть вам сил і радості так, що ви обов’язково захочете повернутися сюди ще.

0