Монастир Махерас – домівка чудотворної ікони Богоматері Махерас

Кожен монастир, який зберігає благословенну святиню, це місце, де Бог швидше за все вислуховує прохання молільників. Ті, хто приходить з вірою і надією, з відкритим і чистим серцем – зцілюються від недуг і отримують те, про що просили. Більшість святинь і чудотворних образів пов’язані із Богоматір’ю, яка обіцяла ніколи не покидати цей світ і залишатися захисницею для тих, хто до неї прибігає.

Вивчаючи історію заснування багатьох монастирів, ми вкотре переконуємося в тому, що всі ці місця були вибрані і вказані не випадково: віщий сон, поява ангела або ж сама Богородиця підказували, де повинна стояти та чи інша святиня. Монастир Махерас не став винятком із цього правила.

Історія його заснування теж починається з ікони, яка раптово знайшлася незвичайним чином. Але перш ніж розповісти про це, варто спершу нагадати кілька важливих моментів. Ікона, про яку йде мова, називається Божа Матір Махеріотісси («Махеротісса» походить від грецького слова «ніж»), її автором вважають самого апостола Луку. Ікони, написані апостолами, вважаються найціннішими і благословенними.

Християни поклонялися не полотну або фарбам, схиляючись перед іконами, вони проявляють свою глибоку повагу до тих, хто на них зображений. Це так само, як сьогодні ми з любов’ю дивимося на фотографії близьких нам людей. Але в часи, коли не було фотографії, єдине, що було доступне людям – це писати картини. Оскільки християни зображували на іконах святих і в знак поваги прихиляли перед ними голови або коліна, от і виходило, що вони, як дехто думав, «поклоняються ідолам». В результаті дійшло до того, що у владі у Візантії знайшлися люди, які вважали своїм обов’язком винищити всі ікони і не допускати подібного поклоніння. Цей період називають періодом іконоборства, який припадав на початок VIII – середину IX століть.

Очевидно, що завжди знайдуться люди, які всупереч офіційним заборонам влади намагатимуться залишитися вірними своїм переконанням. Найсміливіші із віруючих ставали охоронцями ікон, ризикуючи всім, вони «пускалися на втечу», намагаючись вберегти від знищення те, що вважали цінним. Кіпр був одним з тих місць, куди тікали християни зі своїми реліквіями – ховаючись у лісах або печерах, вони пожертвували всім, що мали, заради цих ікон. І ось зі знахідки однієї такої ікони й розпочинається наша історія.

Переказ свідчить, що ченцеві Неофітові з монастиря Іоанна Златоуста уві сні з’явилася Матір Божа і повідала, де саме на схилі гори Кіонії він повинен знайти ікону з її зображенням. Перейнявшись цією з’явою, Неофіт взяв із собою учня Ігнатія і відправився разом з ним в те місце, на яке вказала Богородиця в його сні. Пробираючись вгору, вони побачили сяйво з печери, до якої було дуже важко підібратися через густі зарості. Відомо, що шлях до печери ченці розчищали собі ножем, який, волею божою, виявився у них з собою. Прийшовши на місце, вони знайшли ту саму ікону, про яку й говорила Діва Марія. Інша версія про цю ікону свідчить, що ніж ченці знайшли поруч з іконою, на знак того, що вона не беззахисна. Але як би там не було в дійсності, чомусь саме ніж тісно пов’язаний з цією реліквією, за що вона і отримала свою назву.

Далі, монахи вирішили, що на місці виявлення ікони повинен бути побудований монастир. Але чернець Неофіт помер раніше, ніж ченці встигли щось зробити. Тоді його учень Ігнатій з іншим ченцем Прокопієм вирушили до Константинополя до імператора Мануїла І та просили його посприяти в побудові нової обителі. Правитель повірив у чудотворнісь ікони і виділив ченцям грошей, а також землю під чоловічий монастир. У 1187 році заклали хрест майбутньої церкви, а незабаром був зведений і сам монастир, який височить в 870 метрах над рівнем моря. Цікаво, що монастир отримав статус ставропігійного – незалежного від місцевих єпархій і цей статус зберігається за ним до наших днів.

Крім чудотворної ікони Богоматері Махерас, яка знаходиться в іконостасі, монастир відомий і своїми літописами, які почав вести монах Ніл (в 1201 році він записав статут монастиря). Дивовижно те, що під час страшних пожеж, які кілька разів переживала обитель, завжди зберігалася неушкодженою вогнем ікона Богоматері Махерас, грамота імператора Візантії про незалежність монастиря і літописи ченця Ніла.

Звичайно ж, після пожеж монастир змінювали, добудовували, реставрували. Востаннє, в 1900 році, повністю замінили церкву, що згоріла дотла. Сьогодні при монастирі відкрито магазин, де можна придбати книги, ікони, церковну атрибутику, а також деякі продукти, що виготовляються самими ченцями. Ще поруч з монастирем встановлено пам’ятник Григорісу Авксентьєву – це національний герой Кіпру, який боровся в 1955-1959 роках з колонізаторами із Англії. Оскільки Григоріс деякий час переховувався під виглядом ченця в стінах обителі, то тут же спорудили і музей його імені.

Підсумок

Монастир Махерас – великий діючий чоловічий монастир з багатою історією і красивою архітектурою. Цей монастир відкритий для туристів і тут вам охоче проведуть екскурсію, яка починається в стінах обителі, а закінчується вже в лісі. Атмосфера, яка тут панує, налаштовує на спокій, умиротворення і думки про те, що дійсно важливо. Відвідини монастиря Махерас, безсумнівно, залишать про себе тільки найкращі враження.

0