Монастир Кіккос – одна із найдавніших діючих святинь Кіпру

Віруюча людина завжди прагне душею до тих місць, де можна відчути єднання з Богом. Прийнято вважати, що такими місцями можуть стати тільки самі намолені – це такі місця, де молитва до Бога ніколи ні замовкала. Звідси і великий інтерес до найстаріших святинь у всьому світі. На Кіпрі однією із таких святинь вважають Монастир Кікскської ікони Божої Матері.

Він був заснований дуже давно, ще в кінці ХІ століття. Історія, що передувала створенню монастиря, дуже надихає віруючих. Відомо, що цей комплекс був побудований на гроші імператора Олексія Комніна і за його особистим наказом, за що монастир також називають «царським». Але найцікавіше те, що ж саме спонукало настільки впливового чоловіка створити високо в горах (1140 м. над рівнем моря) цей монастир.

Переказ свідчить, що колись дуже давно, в печерах на горі Кіккос жив один відлюдник Ісайя. І ось одного разу в тих місцях випадково заблукав намісник Кіпру – Мануїл Вутомітіс, який любив полювати в тамошніх лісах, коли проводив літо в селі Маратаса. Збившись з дороги Мануїл випадково натрапив на відлюдника і просив у нього підказки, як вийти з лісу, але Ісайя нічого йому не відповів, за що в гніві намісник вдарив відлюдника. І все б нічого, але дуже скоро Вутомітіс сильно захворів різновидом паралічу, яку у ті часи ніхто не міг вилікувати. Ось тоді, страждаючи від болю, він згадав, як недобре вчинив з тим чоловіком із лісу. Щиро бажаючи вибачитися перед Ісайєю, намісник почав благати Бога про зцілення, щоб піти до самітника і особисто попросити у нього вибачення. Історія свідчить, що Бог почув молитви вельможі і той стримав своє слово. Він з’явився до Ісайї, але богоугодний чоловік вже очікував його. Самітник повідав, що Бог відкрив йому свій задум, бо все, що відбулося, сталося з волі Божої. Відлюдник також пояснив, що намісник повинен з’явитися до імператора, щоб той віддав йому ікону Діви Марії, яку апостол Лука написав, будучи на Кіпрі. Це завдання сильно засмутило намісника, бо він навіть не уявляв, як його виконати, як взагалі можна переконати в чомусь самого імператора. Але Ісайя потішив Мануїла: божа воля мусить бути виконана і Господь сам подбає про те, щоб імператор почув і виконав його прохання.

Коли намісник прибув до Константинополя, він довго тягнув з візитом до імператора, боячись, щоб той йому не відмовив. Але потім Мануїл почув новину про те, що донька імператора захворіла тією ж хворобою, від якої Бог його самого так милостиво врятував. Тоді Вутомітіс набрався сміливості і пішов говорити з імператором. Він повідав йому всю правду про те, що з ним сталося, і запевняв, що як тільки той віддасть ікону Богоматері на Кіпр, хвороба відступить від його дочки. Засмучений імператор Олексій не бачив іншої надії і погодився відправити ікону. Незабаром його дочка справді зцілилася, але імператор дуже шанував ікону, яку в нього попросив намісник, тому вирішив «змінити договір». Олексій наказав своїм кращим іконописцям створити її копію, яку він і відправить на Кіпр. Але вночі імператор побачив сон, в якому до нього з’явилася Діва Марія і веліла оригінал відправити на Кіпр, а копію залишити в столиці. Прокинувшись, імператор стримав своє слово і зробив все по божій волі. Окрім іншого, імператор наказав звести в горах монастир і церкву – нове надійне місце для зберігання чудотворної ікони.

З тих давніх пір і до цього дня ікона Богоматері зберігається в монастирі Кіккос. За весь цей час з нею пов’язано безліч задокументованих (!) чудес, які відбувалися на Кіпрі. Кіпріоти вірять, що саме ця ікона оберігає їх усіх від великих бід. В числі найвідоміших чудес, пов’язаних з іконою – позбавлення від нашестя сарани в 1760 р. А в 1795 році ікона була прикрашена срібним окладом. Вважається, що у цієї ікони надзвичайно сильна енергетика і не можна, щоб вона «дивилася» на людину, через що ікону наполовину закривають полотном. Прикластися до святині можна тільки в час свят, тоді до неї вишиковуються величезні черги.

Ця ікона, власне кажучи, і є головною причиною паломництва в Кіккський монастир. Звичайно, з моменту зведення монастир кілька разів змінювався, його перебудовували і оновлювали. Перший раз – у 1365 році, після великої пожежі його відновили з дерева та каменю. Вдруге, в 1541 р. він знову згорів, після чого був відновлений вже повністю з каменю. А в 1745 році храм і монастир були добудовані: замість одного зробили три нефи – Богородиці – середній, Всім Святим – правий, а архангелам Михайлу і Гавриїлу – лівий. Дзвіницю звели набагато пізніше – тільки в 1882 році, оскільки за часів Османської імперії християнам було заборонено дзвонити у дзвони.

В наш час, з 1986 року при монастирі заснували дослідний центр, який володіє величезним архівом і багатющою бібліотекою, а в1995 році, при монастирі відкрили музей. Цей монастир також є одним із найбагатших – в ньому зберігається дуже багато антикварних речей часів Візантії, в основному – церковна атрибутика, яку й можна подивитися у музеї.

Варто відзначити, що Кіккський монастир досі діє, в 2014 році в ньому жило 25 насельників. Щоб увійти на територію святині, варто спершу подбати про свій благопристойний зовнішній вигляд. Сувора вимога – покриття на коліна і плечі. Але якщо ваш туристичний вигляд далекий від «скромного», то вам запропонують великі фіолетові накидки. До речі, при монастирі навіть є спеціальні кімнати для відпочинку паломників, а ще – сувенірні ятки, винні вироби і всяку смакота типу меду, горіхів і подібних ласощів.

Підсумок

Будь ви звичайний турист, чи й глибоко віруючий християнин, Кіккський монастир – те місце, яке поза всяких сумнівів варте вашої уваги. А раптом саме там ви відчуєте особливий мир і спокій, знайдете відповіді на питання, які тривалий час вам не давали спокою, або раптом зрозумієте своє життєве призначення? Але навіть якщо ви скептик і не вірите в молитви і зцілення, архітектура минулих століть і древні артефакти монастирського музею, безсумнівно потішать ваш погляд.

0